Епідемії були у житті жителів Лідса не один раз. На жаль, поганий розвиток медицини, антисанітарія були визначними факторами для розвитку різноманітних хвороб у минулих століттях. Сьогодні ми поговоримо про те, як Лідс боровся із чумою, яка сколихнула Європу 1347–1353 роках. Більше про це читайте на сторінках сайту ileeds.info.
«Чорна смерть» забрали мільйони життів
Загалом, середньовічне місто Лідс не уникло жахливого удару епідемії чуми, яка прокотилася Європою у 1347–1353 роках. Цей страшний інфекційний спалах став одним із наймасштабніших у світовій історії та приніс непоправні втрати людству.
Все почалося з Азії, поширившись торгівельними шляхами до Європи. Вже за рік, у 1348 році, “Чорна смерть” досягла Британських островів. Зокрема, портових міст на півдні Англії, після чого поступово крокувала на північ, охоплюючи й Лідс.
Варто зазначити, що епідемія настільки швидко розповсюдилася у густонаселених районах, що практично половина населення Англії загинула від хвороби. Згідно з історичними оцінками, лише в Англії від чуми померло близько 30-50% мешканців.
У той період Лідс мав розвинену торгівлю та щільну забудову. Саме тому, подальші роки XIV століття стали періодом масової смертності у нашому місті. Також відомо, що після 1348 року епідемія не раз поверталася до міст і сіл Англії. Повторні спалахи фіксувалися приблизно кожні десять років упродовж другої половини XIV століття.
Причина епідемії
Чума в Лідсі у середньовіччі поширювалася шаленими темпами. Проте на це були свої причини. Варто зазначити, що збудником хвороби була бактерія Yersinia pestis, яка передавалася через укуси інфікованих бліх, що мешкали на щурах. А щурі були численними через антисанітарні умови і тісноту міської забудови Лідса. Відповідно блохи мігрували від щурів до домашніх тварин, а також безпосередньо заражали людей. Все це сприяло швидкому поширенню чуми серед населення. Окрім прямих контактів із хворими, зараження могло відбуватися навіть через дотик до речей, якими користувалися інфіковані.
Загалом, епідемія мала катастрофічні наслідки для Лідса. Адже осередки зараження утворювалися у бубонах — запалених лімфатичних вузлах, що з’являлися у хворих. Крім того, легенева форма чуми викликала швидку смерть. Саме тому від появи симптомів люди помирали за кілька днів, а хвороба постійно повторювалася приблизно кожні десять років у XIV столітті.
Міські керманичі та місцеві лікарі Лідса розпочали боротьбу: припинилася торгівля, скоротилася робоча сила. Також будинки, в яких були зафіксовані хворі, закривали на карантин. Адже ізоляція тривала зазвичай 40 днів. Нікому не дозволяли входити в такий будинок протягом цього часу. До слова, будинки хворих позначалися червоним хрестом, щоб попередити інших про зараження. Крім цього, біля заражених домівок виставляли сторожових, які контролювали дотримання карантину.
Місто Лідс намагалось дотримуватися заходів із дезінфекції: спалювали багаття у громадських місцях, створювали окремі лікарні-ізолятори (часто за межами населених пунктів), куди відправляли хворих або підозрюваних на хворобу. Велику увагу в нашому місті приділяли санітарним та житловим умовам. Тісні приміщення, де жило по 5-10 осіб, закривали. Адже саме такі умови сприяли розвитку епідемій у Лідсі.
Загалом, Лідс неодноразово страждав від епідемій та пандемій. Адже проблема була не лише в інфекціях, а санітарних нормах та низькій медичній допомозі.
Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви дізналися більше інформації про рідне місто.