Освіта – це важливий аспект у нашому житті. І визначну роль у здобуванні освіти відіграють вчителі. Сьогодні ми поговоримо про Джозефа Прістлі – дослідника освіти, професора ботаніки та проректора Університету Лідса. Саме Джозеф Прістлі привернув до міста Лідс багато аспірантів-дослідників. Докладніше про життя та діяльність професора читайте на сторінках сайту ileeds.info.
Освіта та юність: що відомо
Майбутній освітянин народився в 1883 році у Тьюксбері. Прістлі виріс у багатодітній родині, він був найстарший з восьми дітей. Батько Джозефа був директором місцевої школи. До слова, у цій школі й навчався Джозеф разом зі своїми братами.
У 1897 році Джозеф склав місцевий іспит у Кембриджі, а через рік пройшов курс фізичної географії в Science Hall на Олдбері-роуд. У 1900 році юнак здобув перший клас іспиту на атестат зрілості Лондонського університету. Вже наступного року Університетський коледж Брістоля присудив Прістлі металургійну стипендію Capper Pass у розмірі двадцяти п’яти фунтів. Потрібно відзначити, що це була не єдина стипендія Джозефа Прістлі. У 1902 році йому присудили стипендію Джона Стюарта, а через рік Джозеф отримав випробувальну стипендію вартістю сімдесят фунтів для вивчення клітинної біології іржастих грибів.
Розвиток кар’єри
Кар’єра Прістлі розпочалася з Університетського коледжу Брістоля у 1904 році. Спершу він був співробітником коледжу, а потім його призначили тимчасовим викладачем ботаніки. Проте Прістлі займався не лише викладанням. Він також вивчав процес і продукти фотосинтезу. У 1906 році навіть була опублікована спільна з Френсісом Ашером стаття. У цій статті дослідники зазначали, що хлорофіл in vitro відновлюється до формальдегіду в присутності вуглекислого газу та світла.
У 1908 році коледж отримав грант для проведення дослідження – вплив електрики на рослини. Дослідження провів Прістлі та продемонстрував, що електрика може стимулювати ріст рослин.
Через кілька років, а точніше у 1911 році, Джозеф Прістлі став професором ботаніки. А вже через три роки Прістлі був призначений екзаменатором у Тріпо з природничих наук у Кембриджі. Освітянську діяльність довелося призупинити через початок Першої світової війни. Замість того, аби навчати студентів Джозеф командував Університетським корпусом підготовки офіцерів у Брістолі та в Лідсі.
У 1914 році Прістлі відправили до Франції з британськими експедиційними силами, далі він служив у розвідувальній бригаді генерального штабу. За свою діяльність Джозефа Прістлі було нагороджено Орденом за видатні заслуги (DSO) та Кавалером Ордена Корони Бельгії.
Після закінчення війни дослідник повернувся до Лідса. У нашому місті він розпочав програму досліджень, яка охоплювала структуру та розвиток точок росту рослин, вплив світла на ріст.
У 1924 році Прістлі став президентом Йоркширської спілки натуралістів та членом Британського біологічного товариства. Вже через два роки дослідник поїхав до Каліфорнії, де викладав аспірантуру в Каліфорнійському університеті в Берклі.
Потрібно відзначити, що Джозеф Прістлі відіграв важливу роль у розвитку міста. Зокрема, він став першим наглядачем для чоловіків-студентів у Лідсі, а також був організатором великої кількості громадських заходів.
Особисті стосунки
У житті Джозефа Прістлі була не лише викладацька та дослідницька діяльність. Він був одружений з Меріон Етель Янг. До слова, його дружина була ботаніком-любителем. Також вона разом із чоловіком були членами Британського мікологічного товариства. Крім того, Меріон організовувала заходи в Університеті Лідса.
У подружжя було дві доньки: Філліс Мері та Енн Елізабет. Філліс Мері була старшою донькою, вона навчалася в Челтнемському жіночому коледжі в місті Лідс. Вона працювала на виставці в Girton College, Кембридж.
Молодша донька, Енн Елізабет, також навчалася в тому ж навчальному закладі, що і сестра. Проте у своїх наукових досягненнях пішла далі. Енн Елізабет була президентом жіночого човнового клубу Кембридзького університету, здобула ступінь бакалавра та отримала Меморіальну премію Терези Монтефіоре, здобула ступінь магістра в Кембридзькому університеті. Також молодша донька Прістлі була викладачем географії в університеті Лідса, керівником географії та богослов’я в Школі для дівчат Перс на Пантон-стріт, членом Інституту британських географів, секретарем Кембридзького відділення Християнського освітнього руху.
На жаль, Джозеф Прістлі не встиг побачити успіхи своїх доньок. У 1935 році він важко захворів та згодом переніс операцію. У 1944 році Джозеф Прістлі помер. На похороні дослідника було присутньо багато співробітників університетів, відомі освітяни. Прах Прістлі було розвіяно в садах крематорію.
Додамо, що після смерті Прістлі був заснований меморіальний цільовий фонд для надання грантів студентам ботаніки в Університеті Лідса.
Ось така історія життя та діяльності відомого освітянина Джозефа Прістлі. Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви зробили відповідні висновки.