У кожному місті є стадіон, який “бачив” багато сліз радості та розчарувань, успіхи й невдачі, перемоги та поразки. Сьогодні ми поговоримо про такий футбольний стадіон у Бістоні, графство Лідс. “Елланд Роуд” – стадіон, який має свою історію та є домашньою базою клубу “Лідс Юнайтед”. Що відомо про “Елланд Роуд” читайте на сторінках сайту ileeds.info.
Історія створення стадіону
Історія відомого стадіону поблизу Лідса бере свій початок з ділянки, яка була розташована біля підніжжя пагорба Бістон. Ця територія належала пивоварні Bentley’s Brewery і називалася Old Peacock Ground. На цьому імпровізованому полі у вересні 1898 році відбувся перший змагальний футбольний матч – фінал Кубка Західного Йоркшира. У фіналі змагалися «Ханслетом» і «Харрогейтом», де «Ханслет» переміг з рахунком 1:0.
Для зручності вболівальників клуб вирішив спорудити трибуну, яка вже була готова до сезону 1898–1899. З часом, територія на якій проводили матчі, отримала назву Елланд-роуд.
Згодом сформували новий клуб «Лідс Сіті», а поле «Елланд Роуд» почали орендувати з сезону в сезон. У 1904 році орендна плата становила 75 фунтів стерлінгів на рік. Вже наступного року з’явилася можливість придбати футбольне поле за 5000 фунтів стерлінгів.
Поступово «Елланд Роуд» почали облаштовувати: збудували криту трибуну на 5000 місць на західній стороні. Потрібно відзначити, що трибуна коштувала 1050 фунтів стерлінгів. Після цієї інновації відвідуваність поля почала зростати. Відповідно зростали вторговані кошти від матчів. Директори клубу залучили «наземний комітет» для нагляду за розвитком подій. У 1906 році територія «Елланд Роуд» розширилася, адже було куплено у Monk’s Bridge Iron Company за 420 фунтів стерлінгів. Після цього були збудовані трибуни на 4000 місць, які коштували 3000 фунтів стерлінгів. Також на цей раз подбали про гравців – облаштували тренувальну доріжку, яка проходила по всій довжині трибуни, роздягальні, автогараж. А ще на полі було проведено дренажні роботи. Це зробили, аби запобігти заболоченню території.
Світові війни та подальша доля поля
Під час Першої світової війни було не до спорту, тому поле використовувалося як місце для тренувань і стрільб. У сезоні 1919-1920 «Сіті» був помічений у скандалі й клуб був виключений з Футбольної ліги. Після цього місцеві підприємці надумали розкопати поклади глини під полем та мали намір перетворити “Елланд-роуд” на цегельню. На щастя, “Йоркширські любителі” стали орендарями поля. Таким чином вони врятували “Елланд-роуд”. У 1920 році поле було продано клубу «Лідс Юнайтед» за 250 фунтів.
Відразу після зміни власника, стадіон було облаштовано новими критими трибунами та терасами. Така увага до комфорту вболівальників приваблювала все більше відвідувачів. 27 грудня 1932 року поле відвідало 56 796 глядачів. Це був рекорд, який не могли побити майже 35 років.Під час Другої світової війни на полі ніхто не грав, а територія використовувалася для адміністративних потреб.
Після війни спорт повернувся у життя містян. У листопаді 1953 року на полі вперше були використані прожектори. Це сталося під час матчу проти «Хіберніана», який зібрав 31 500 глядачів.
Пожежа та відновлення стадіону
18 вересня 1956 року – чорний день для стадіону, адже пожежа охопила західну трибуну. Вогонь випалив великі ділянки поля і відповідно знищив всю будівлю та обладнання. Пожежа завдала збитків у 100 000 фунтів стерлінгів. Через те, що страхове покриття клубу було недостатнім, директори вирішили розпочати публічний заклик побудувати нову трибуну за підтримки міської ради Лідса. Було зібрано 60 000 фунтів стерлінгів і наступного сезону відкрили Західну трибуну. Вона коштувала 180 000 фунтів стерлінгів.
Нова трибуна була розрахована на 4000 місць, проте через два роки знову сталася пожежа. На щастя, на цей раз вогонь помітили вчасно та встигли зреагувати.
У 60-х роках минулого століття на «Елланд Роуд» відбулася перша телевізійна гра. Згодом облаштували нову криту трибуну вартістю 250 000 фунтів стерлінгів. Також надалі були об’єднані трибуни, оновлені прожектори тощо.
У 1982 році “Елланд Роуд” був проданий міській раді Лідса за 2,5 мільйона фунтів стерлінгів. Відповідно міська рада надала стадіон клубу в оренду на 125 років. Після цього міська рада запланувала масштабну реконструкцію, яка мала коштувати 75 фунтів стерлінгів. Щоправда, амбітним планам так і не судилося здійснитися. Але дещо вдалося оновити: відкрито південно-східний кут, який з’єднав трибуни «Південна» та «Лоуфілдс», банкетний зал, двоярусну трибуну на 17 000 місць.
Вже у 1997 році було заявлено про плани покращення західної та південної трибун. Таким чином мали збільшити місткість стадіону до 45 000 осіб. Проте знову плани залишилися планами. У 1998 році клуб «Лідс Юнайтед» знову придбав стадіон. Він заплатив міській раді Лідса 10 мільйонів фунтів стерлінгів.
Сучасний період: новий власник та подальші зміни
У 2001 році у «Лідс Юнайтед» були наміри переїхати на 50-тисячний стадіон у Скелтоні до сезону 2004–2005 років. Ці плани так і не реалізувалися. А через кілька років стадіон було продано корпорації Teak Trading Corporation.
У 2006 році вирішили оновити південну трибуну і відповідно її закрили на перші кілька ігор сезону. У цей же період з’явилися чергові плани реконструкції та оновлення “Елланд-роуд”: побудова готелів, торгових центрів, оздоровчого клубу, магазини, бари, ресторани тощо.
У 2009 році було оголошено, що Англія отримає право на проведення Чемпіонату світу 2018 року. Для проведення було обрано Лідс і планували збільшити стадіон до 50 000 глядачів. На жаль, Англія не проводила Чемпіонат світу 2018 року і відповідно плани оновленню стадіону не стали реальністю. Щоправда, у 2011 році розпочали реконструювати «Східну трибуну розвитку».
У 2017 році стадіон знову змінив свого власника. Ним став Андреа Радріззані, який також викупив «Лідс Юнайтед». Стадіон був проданий за 20 мільйонів фунтів стерлінгів. Цього ж року у “Елланд-роуд” оновили дах та обшивку Західної трибуни, проведено косметичний ремонт у роздягальнях, гостинних номерах тощо.
Потрібно зазначити, що стадіон “Елланд Роуд” у сучасному періоді має чотири трибуни: Дон Реві (північна) трибуна, Джек Чарльтон (східна) трибуна, південна трибуна Нормана Хантера та Джон Чарльз (Західна) трибуна. Загальна місткість становить понад 37 000 глядачів.
Що стосується поля, то воно має розмір приблизно 105 метрів у довжину та 68 метрів у ширину. Додамо, під поверхнею встановлена підґрунтова система опалення. Така система означає, що лише сильний туман, хуртовина чи повінь змусять скасувати проведення матчу на полі.
На стадіоні “Елланд Роуд” проводять не лише футбольні матчі та спортивні змагання, а також концерти відомих зірок шоубізнесу: Queen, U2, Happy Mondays і Kaiser Chiefs.
Ось така історія легендарного стадіону “Елланд Роуд”, який спершу був звичайним полем, проте з часом збільшив свої масштаби та став сучасною спортивною ареною. Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви отримали багато нової інформації.
А як часто ви відвідуєте футбольні матчі? Чекаємо на ваші коментарі у соціальних мережах. Нам важлива ваша думка.