Вільям Піклз був видатним епідеміологом, крім того, він став першим президентом Королівського коледжу лікарів загальної практики у 1953 році. Лікар займався професійною діяльністю в Уенслідейл понад 50 років, половину з яких він витрачав на запис своїх спостережень. Таким чином він довів, що у сільського лікаря загальної практики може бути достатньо можливостей для дослідження хвороб. Далі на ileeds.
Своє життя вчений присвятив дослідженню хвороб та епідемій, вивченню наукових причин інкубаційного періоду інфекційних захворювань. Його праця значно вплинула на стан медицини сучасності, в 2020-х роках досягнення лікаря допомогли боротися з епідемію коронавірусу. Про це розповідається на сайті Nycroblog.com.
Дитинство та молоді роки Вільяма Піклза
Вільям Піклз народився на Кемп-Роуд Лідса 6 березня 1885 року. Батько майбутнього вченого ― Джон Джаггер Піклз, мати ― Люсі Піклз. Дідусь Вільяма був місцевим фармацевтом. Батько Вільяма також працював лікарем, вів загальну медичну практику, тому можна говорити про деяку династію медичних працівників. В родині виховувалися шестеро хлопчиків, причому всі з них пішли тим же шляхом, що і глава сім’ї. Вільяму вдалося досягти небачених висот.
Піклз спочатку навчався в гімназії міста Лідс, а згодом продовжив здобувати освіту в Медичній школі Лідса. У 1909 році Піклзом була здобута ліцензія на практику від Товариства аптекарів. Отримавши кваліфікацію у 1910 році, молодий лікар працював в декількох клініках в Норт-Райдінг, включаючи Бедейл.
У 1913 році Вільям Піклз разом зі своїм партнером, лікарем-терапевтом, доктором Діном Данбаром, купили практику в Ейсгарті, де він обслуговував близько 3000 чоловік в селі та його околицях. Ще через п’ять років Вільяму вдалося отримати ступінь доктора медицини. У 1917 році лікар одружився на Гертруді Аделаїді Танстілл, дочці Гаррі Танстілла, заможного власника млина з Бернлі.
Відомо, що на погляди Піклза суттєво вплинули такі попередники, як лікар-епідеміолог Вільям Бадд та кардіолог Джеймс Маккензі. Сам доктор радив всім молодим лікарям та студентам-медикам прочитати біографію Маккензі Вілсона.
Участь лікаря в Першій світовій війні та його епідеміологічні дослідження
Упродовж 1914―1918 років Вільям Піклз брав участь в Першій світовій війні. Він долучився до роботи Королівського флоту в якості хірурга. Також він зібрав двадцять медсестер, які допомагали бійцям. Ці жінки були виключно добровольці, і до того вони не мали жодного досвіду роботи медичною сестрою. Медичні сестри турбувалися про поранених солдат у воєнних госпіталях Великобританії, Європи. На війні мав звання хірурга-лейтенанта.
Доктор Вільям Піклз займався вивченням інкубаційного періоду епідемій, розповсюдженням хвороб. Він записував та аналізував дані щодо кожної епідемії, що сталася в Ейсгарті за більш ніж 20 років, включаючи спалахи кору, грипу та жовтяниці. У 1939 році доктор Піклз опублікував “Епідеміологію в сільській практиці”, книгу своїх медичних спостережень, в якій основна увага приділялася особливо тяжкому спалаху катаральної жовтяниці в долинах у 1928-1929 роках. Разом зі своєю дружиною лікар фіксував дані щодо спалаху хвороби упродовж понад двох років, і дійшов висновку, що інкубаційний період захворювання становить від 26 до 35 днів.
Визнання та нагороди лікаря
Цінність та оригінальність епідеміологічної роботи Піклза була визнана у 1937 році професором Майором Грінвудом, який запросив його до Лондона, де він зустрівся з сером Остіном Бредфордом Хіллом та іншими фахівцями.
Наукова та практична діяльність лікаря була гідно оцінена сучасниками. Так, у 1950 році він отримав ступінь доктора наук в Університеті Лідса. З тих пір йому надходили безліч запрошень читати лекції в різних медичних школах Сполученого Королівства, а також він їздив спеціально до Австралії, Південної Африки, США та Канади, аби там також виступати перед слухачами. Вільям Піклз став першим президентом Коледжу лікарів загальної практики, і обіймав цю посаду у період 1953―1956 років. До того ж, його зробили кавалером Ордена Британської Імперії у 1957 році.
Видатного вченого та лікаря нагородили медаллю Біссета Хокінса Королівського коледжу лікарів у 1953 році та медаллю Джеймса Маккензі Королівського коледжу лікарів Единбурга у 1955 році. Серед його публікацій:
- “Хвороба Вінсента”, Журнал Королівської військово-морської медичної служби, 1919 рік;
- “Епідемічна катаральна жовтяниця: спалах у Йоркширі”, Британський медичний журнал, 1930 рік;
- “Хвороба Борнхольма: звіт про спалах у Йоркширі”, Британський медичний журнал, 1933 рік;
- “Епідеміологія у практиці країни”, Праці Королівського медичного товариства, 1935 рік;
- “Хвороба Сільвеста”, Медичний журнал Нової Англії, 1954 рік.
Спадщина доктора Піклза
Вільям Піклз був дуже відомим лікарем, однак в спілкуванні зі своїм оточенням лишався досить простим та доброзичливим чоловіком. Для місцевих жителів Уенслідейл доктор Піклз був сімейним лікарем протягом кількох поколінь, надійною та знайомою особою упродовж півстоліття.
Він дуже цінував товариство та повагу своїх колег-лікарів загальної практики в Йоркширі, разом з дружиною організовував щорічний вечір медиків, на якому були присутні такі визначні спеціалісти, як сер Джеймс Спенс, сер Джеймс Макінтош та Генрі Міллер.
Сам доктор перевершив себе, і значно вийшов за рамки того звичного уявлення про лікаря загальної практики, яке існувало за його доби. Він пройшов складний та цікавий шлях від початкової медичної практики до наполегливої дослідницької праці вищого рівня, завдяки якій зміг дослідити інфекційні захворювання. Його робота в якості епідеміолога була визнана і сучасниками, і нащадками.
Найголовніше те, що лікарем були дуже задоволені місцеві жителі, і саме їх неупереджена реакція свідчить про його високий професіоналізм. Поетеса та письменниця Джоан Помфрет навіть написала у 1951 році на честь лікаря вірш під назвою “Це був його шлях”, натхненна яскравою долею Піклза.
Смерть Вільяма Піклза
Вільям Піклз в останні роки свого життя тяжко хворів, хоча і зміг дожити до солідного віку. Через суттєві проблеми зі здоров’ям йому ампутували у 1965 році праву ногу. Життя видатного лікаря забрала пневмонія, це сталося 2 березня 1969 року. Його дружина померла в тому ж році. В некролозі, присвяченому відходу з життя знаменитого британця, було вказано, що Вільям Піклз завжди лояльно та з повагою ставився до всіх своїх пацієнтів. Навіть тих, які йому завдавали багато клопоту.
Основні досягнення в професії Вільяма Піклза полягають в тому, що він проводив важливі для суспільства наукові дослідження. Його багаторічний стаж роботи супроводжувався відмінною репутацією, він завжди сумлінно всюди виконував покладені на нього обов’язки. Книжка авторства Піклза, яка називається “Епідеміологія у сільській практиці”, містила в собі новаторські праці з вивчення інфекційних недуг. Завдяки тому, що британець плідно працював саме над цією темою, він здобув звання одного з провідних епідеміологів світу. Практично все життя лікар віддав служінню людям, а його внесок у вітчизняну та світову медичну науку дійсно є значущим.